Свою улыбку подарил
И в даль ушел дорогой пыльной…
В сиянье утренней зари,
В прозрачности росы обильной –
Я вижу красоту Твою,
Мой Царь, простой и ясноокий.
Еще намного постою;
Мне как-то грустно, одиноко.
Такой любви и чистоты
Я не увидел в людях грешных…
Улыбку подарил мне Ты
И в даль скорбей ушел поспешно.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
