Ми не знаємо яким було буденне життя Іллі до того, як він несподівано з’являється на сторінках Святого Писання. І з’являється він, полум’яний пророк Божої Любові, з прокляттям. Своєю молитвою він закриває небо, щоб воно не давало дощу.
Ситуація в якій тоді знаходився Ізраїль було дуже плачевною. Пройшло вже багато років з того часу, як Бог вів Свій народ з Єгипту, чинячи для нього великі чуда. Вони завоювали вибрану землю, але все одно не вірили Богові через що Він дозволяв сусіднім народам кривдити їх, але і посилав суддів. Минули славетні часи царя Давида і підйому Царства. Все це зійшло геть нанівець. Ізраїль розколовся на Юду і Самарію, і в тій останній прийшли до влади ті, які не поважали Божий Закон і вірили в Господа. Тріумфувала соціальна несправедливість. А Ілля, живучи у такому стані речей, не знайшов нічого кращого, як погодитися, викликати покарання на Ізраїль. Це примусило його до того, що він сам мусив тікати, і знайшов захисток спочатку на самоті, а потім жив у вдови жінки з її сином.
Три роки бездіяльності, коли він просто чекав. Чого він чекав? Того, що люди щось зрозуміють і змінять у своєму житті? Чекав того, що цар зрозуміє, що те, що він коїть не є лише його особистою справою, а є гріхом перед Богом? Нічого цього ми не знаємо. Знаємо лише, що Ілля ніколи не виступав проти Бога, не зневірився у Ньому і переставав чекати. Його віра була настільки сильною, що він міг спокійно перебувати з жінкою і просто воскресити її сина, коли він помер.
Але врешті-решт він повернувся. Вчинив велике чудо на горі Карміл, повбивав усіх пророків Ваала і засвідчив силу Господню перед народом. Та це не принесло жодних відчутних результатів. Не змінилися політична система. Цар не змінив своєї поведінки, а народ залишився пасивним. Через цю поразку Ілля пішов до Господа і розмовляв з Ним. Що він Йому сказав? Що його пожирає горливість, а толку з неї ніякої нема. І що він отримав у відповідь? Він пізнав Господа, як лагідного і ніжного, як легенький вітерець. Що цим хтів сказати йому Бог? Чому не відповів на його молитву? Чого нічого не змінив реально?
Бог сказав йому, що він по-перше не сам, бо були ще ті, які залишилися вірними Господу. По-друге Він йому сказав, що його місія закінчилася і він має прийти до Нього, Бог покликав його до Себе! І на останок Ілля мав передати свою місію, яка випливала з його віри.
Що мені особисто говорить ця історія? Що ми по-перше є лише негідними слугами, які маємо виконувати Божу Волю, не чекаючи нічого у нагороду, бо нашою нагородою є Сам Господь, а не якісь результати наших зусиль. По-друге те, що ми робимо не є нашою справою, а Його, і ми маємо лише виконати нашу частку, а Він подбає про те, щоб інші продовжили її і розвинули. Єлисей просив про подвійного духа Іллі і отримав його.
І хоча подальша історія Північного Ізраїля в певній мірі показала, що місія Іллі і Єлисея була провальна. Не так довго ще проіснувала Самарія і юдейська віра розвинулася саме у Південній частині. Але Ісус Христос прожив тридцять років саме в Галилеї. І слова пророцтва говорили про те, що Світло засіяло саме там — у поганському краї. Звідти була і більшість Апостолів і учнів Сина Божого. Але навіть не це є головним. Якщо ми сприймаємо Вічність, як мету наших прагнень і остаточне призначення, то не має такого великого значення політичні події і поразки у цьому світі. Ми знаємо, що Ілля на Небі і він отримав особливий дар, не чекаючи сходження Спасителя до Шеолу, він оминув загальною участі, яка була призначена Адаму і усіх його дітям. Так, що справді варта боротьба за Господа. І, якщо ми не бачимо жодних результатів, це не значить, що нас не чекає Небо.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Один день из жизни школы боевых искусств - Наталия Минаева Меч. Это интересно
Древнейшие бронзовые мечи (9-8 вв. до н.э.)
Рубящее и колющее длинноклинковое (до 1,5 м.) оружие с прямым обоюдоострым клинком. Бронзовый меч появился во 2 тысячелетии до н. э., железный - в начале 1 тысячелетия до н.э. Длина их была не более 70 см. Эфес меча состоит из рукояти, гарды (обычно типа крестовина) и головки. У некоторых мечей гарда может иметь форму круга, а головка представлять собой набалдашник. В качестве дополнительных элементов защиты руки отдельные мечи имеют дужки и лангет (небольшой щиток для защиты большого пальца). Рукоять обычно делается из дерева и оплетается проволокой (либо выполняется целиком из металла). Головка представляет собой металлический шарик, который может иметь шляпку (расклепанный конец хвостовика).
Крестовины меча двоякого рода: прямые и с опущенными концами. Меч с крестовинами второго типа наиболее пригодны для рубки с коня. В процессе развития, в зависимости и от оборонительного вооружения, и от приемов боя, форма меча изменялась.
Заподноевропейский меч 15-16 вв.
После падения Римской империи и до выделения рыцарской конницы в главную ударную силу на поле брани, то есть в период с 6 по 10 вв., длинный меч стал массовым оружием во всем регионе. Ведущим типом меча в этот период стал каролингский, названный так в честь правящей во Франции династии Каролингов. Такие мечи, широко распространенные во всей Европе, были длиной 80 - 90 см, шириной 5-6 см и имели прямой клинок, который мог быть как обоюдоострым, так и иметь одностороннюю заточку и скошенное в одну сторону острие.
Скандинавский меч, который еще называют норманским, очень хорошо подходил рослым и физически сильным викингам. Он был достаточно толстым в поперечнике, имел очень массивный противовес (у некоторых мечей размером почти с кулак) и небольшую гарду (или вообще не имел ее). Некоторые мечи имели на навершии крюк или небольшой крюкообразный клинок, которым можно было атаковать противника, уведя в сторону его меч основным клинком.
Мечи 9 - 10 вв. имеют ровный широкий клинок, закругленный к концу, и являются только рубящим оружием. Мечи 11 - 12 вв. с заостренными концами и слегка сужающимися книзу клинками имеют значение не только рубящего оружия, но и колющего. Мечи изготовляли из железа и сварочного булата. В конце 12 в. рукоять меча удлиняется настолько, что позволяет действовать двумя руками. В этот период мечи имеют заточенные у острия клинки, способные проникать сквозь сочленения доспехов.
Ножны у меча деревянные и покрываются кожей или материей и привязываются к поясной портупее на перевязи, каждый конец которой, разрезанный на ремни, образует плетеное кожаное кольцо.
Ремни эти обычно покрыты бархатом, шелком и шиты золотом, а иногда украшены финифтью. К этому времени относится появление рыцарского оружия. Рыцарские мечи выделяются своей красотой, считаясь благородным оружием. В продолжение месяцев их оставляли лежать на алтарях, они участвовали в литургии, их благословляли священники и даже освящали. Лучшие хранились в сокровищницах монастырей под алтарями, на могилах своих бывших владетелей. Им дают имена, как это делалось еще во времена Каролингов; при инвеституре, короновании, посвящении они участвуют в церемонии в силу строго соблюдаемого завета. Их происхождению часто приписывали сверхъестественный характер; некоторые из них якобы обладали волшебными свойствами.
В первой четверти 14 в., после внедрения латного доспеха, клинок рыцарского меча стал длиннее, что увеличивало силу его удара и дистанцию. Так появился полутораручный меч, сначала в Германии, потом - в Англии, затем - в остальных странах Западной Европы.
Европейский меч 14-16 вв.
Классический рыцарский длинный меч окончательно оформился к 13 в. Средняя длина его клинка составляла 75 - 80 см, максимальная - 90 см. меч был плоский, шириной 5 см и имел долы. Гардой служила простая перекладина, дужки которой могли незначительно загибаться вверх. Рукоять, рассчитанная на одну ладонь, имела в длину 10 см. Заканчивалась она навершием-противовесом, которое очень часто использовалось как тайник для хранения какой-нибудь христианской реликвии, повышающей "святость" меча и боевые качества его владельца. Поэтому рыцари навершие в бою не использовали. Вес меча составлял 1,25 - 1,8 кг.
В настоящее время, согласно европейской классификации, под коротким мечом понимается меч длиной до 60 см (2 фута), длинным - от 60 до 115 см (2 - 3,5 фута), полутораручным - 115 - 145 см (3,5 - 4,5 фута), двуручным - больше 5 футов, то есть 152 см. Клинок последнего был шириной 5 - 6 см. Длина его рукояти составляла около 30 см, весил он от 3,5 до 5 кг. Двуручный же "тяжелый меч" весил до 8 кг и мог доходить в длину до 2 м.
Русский меч
На Руси меч являлся дорогостоящим предметом вооружения, часто передавался от отца к сыну. Мечи 10-12 вв. имеют клинок длиной около 100 см, шириной 4 - 6 см, толщиной средней части клинка 3 - 6 мм. Переход в 14 - 15 вв. от кольчуги к наборным доспехам повлиял и на эволюцию меча. Доспехи в бою легче было проколоть, чем разрубить. Поэтому прежнее рубящее действие меча заменяется в 14 в. на колюще-рубящее. Мечи становятся длиннее (до 120 - 140 см). Их рукоять делают большой, крестовину - прямой и длинной (до 26 см). На клинке меча появляются трехрядные долы
